Казка про воду

Жила-була Вода, і одного разу надумала вона зробити Природу красивою. Вода вирішила відправитися по світу і поспостерігати за Природою. Вона перетворилася на маленький Струмочок і потекла по Землі. З часом Струмочок ставав все ширше і ширше, все більше і сильніше. Незабаром Струмочок перетворився на Річку і потік не швидко, як струмок, а повільно і важливо, як тече справжня річка.
Раптом яскраво засвітило Сонце, Річка висохла і стала Пором. Пар піднявся високо-високо і запитав у Сонця:

- Сонце, навіщо ти мене висушило?

Сонце і відповідає:

- Не бійся, я допоможу тобі зробити всім добро!

Пар запитує:

- Сонце, скажи, як мені зробити Природу красивою?

Сонце посміхнулося і відповіло:

- Ти сам здогадайся, а я тільки підкажу. Рослинам і деревам потрібний дощ!

Пар вигукнув:

- Точно! Спасибі тобі, Сонце!

І обернувся Пара дощик. Полив він все навколо і милується: всі дерева, і кущі знову зацвіли, птахи заспівали свої веселі пісеньки, навіть в пустелях з'явилися оази. Всі люди і тварини радісно закричали:

- Спасибі тобі, Дощик!

А Дощик зібрався знову в дзвінкий Струмочок і потік, весело побіг по землі. Йому було дуже радісно і приємно, що він зробив щось хороше для матінки-Природи. Струмочок був дуже задоволений. Далі він побіг очищати Моря і Океани від солі.

Струмочок дістався до Моря і крикнув йому:

- Здрастуй, Море!

Море відповіло:

- Привіт, дзвінкий Струмочок! Чого ти хочеш?

Струмочок сказав:

-Можна взяти в тебе трохи солі в їжу людям?

Море задумалося:

- Гаразд, Струмочок, ось тобі моя сіль. Використовуй її, як хочеш.
Струмочок обрадувано відповів:

- Так, добре! Спасибі тобі, Море!

Вони попрощалися, і Струмочок віддав сіль в їжу людям, щоб вони були здоровими, а потім прийняв свій первісний вигляд.

Вода звернулася до Природи і сказала:

- Природа, я зробила тебе красивою, я зробила людей здоровими, я допомогла Морю позбутися зайвої солі. Я виконала своє призначення.
Природа відповідає:

- Спасибі тобі, Вода, я тобі дуже вдячна!
На тому й розійшлися. Вода, виконавши своє призначення, повернулася до себе додому і почала спокійно жити і робити добро всьому світу.

Як зробити рн ідикатор вдома

Про переліки навчальної літератури,
рекомендованої Міністерством освіти і науки України
для використання у загальноосвітніх навчальних закладах

З метою упорядкування навчальної літератури, що рекомендується для використання в навчально-виховному процесі навчальних закладів, Міністерство освіти і науки України розміщує на офіційному веб-сайті Міністерства:

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, (https://docs.google.com/spreadsheets/d/1MpAgeCPRrf4fQWJam3a3N1XmExupBsKIkx220okPsys/edit?usp=drive_web);

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою,

(https://docs.google.com/spreadsheets/d/1ixIyfRncGcEDEprIZzV3aUVjn7e61NNNeKajZycQ5g/edit#gid=67377251);

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин,

(https://docs.google.com/spreadsheets/d/1EcSX6vjZ9hDh-Vfx0JasWhgM_u0eKKEiv5NBc8A_-YY/edit#gid=1109988456).

Із зазначеними переліками можна ознайомитися за вказаними посиланнями.

Окрім цього, звертаємо увагу на те, що вказані переліки постійно доповнюватимуться новими назвами навчально-методичних посібників за результатами розгляду відповідними предметними комісіями Науково-методичної ради з питань освіти МОН України, оновлюватимуться з урахуванням терміну дії грифів, наданих навчальній літературі Міністерством освіти і науки, і будуть доступними для ознайомлення в режимі онлайн.

Методичні рекомендації щодо викладання хімії у 2017/2018 навчальному році

У 2017-2018 навчальному році в основній школі завершується перехід на навчальні програми, розроблені відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392 і затверджені наказом Міністерства освіти і науки України № 664 від 06.06.2012 року зі  змінами, затвердженими наказом Міністерства  освіти і науки України від 29.05.2015 № 585.

Відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» у поточному році навчальні програми для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів були оновлені.

Таким чином, навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році здійснюватиметься за такими навчальними програмами:

7 – 9 класи – Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-9 класи (оновлена), затверджена наказом МОН України від 07.06.2017 № 804. Програму розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства (http://mon.gov.ua/)

8 – 9 класи з поглибленим вивченням хімії – Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії, затверджена наказом МОН України від 17.07.2015 № 983. Програму розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства  (http://mon.gov.ua/);

10-11 класи:

Програма з хімії для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту (зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 14.07.2016 № 826). Програму розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства  (http://mon.gov.ua/ );

Програма з хімії для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Академічний рівень (затверджена наказом МОН України від 28.10.2010 № 1021);

Програма з хімії для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Профільний рівень (затверджена наказом МОН України від 28.10.2010 № 1021);

Програма з хімії для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Поглиблене вивчення (затверджена наказом МОН України від 28.10.2010 № 1021).

Програми з хімії  для 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів академічного, профільного рівнів та для поглибленого вивчення надруковано у збірнику  «Хімія. Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення. 10-11 класи» – Тернопіль: Мандрівець, 2011, а також розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства (http://mon.gov.ua/).

Програми позбавлені  поурочного поділу. Вчитель може самостійно розподіляти навчальні години і визначати послідовність розкриття навчального матеріалу в межах окремої теми, але так, щоб не порушувалась логіка.

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів II ступеня, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 03.04.2012 р. № 409 (в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05.2014 р. № 664), у всіх загальноосвітніх навчальних закладах (додатки 1 – 13) хімія вивчається:

у 7 класі – 1,5 години на тиждень,

у 8 класі – 2 години на тиждень,

у 9 класі – 2 години на тиждень.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх школах з очною формою навчання (додатки 14-15) хімія вивчається у 7 класах – 1годину на тиждень, а у 8 і 9 класах – 1,5 години на тиждень. У вечірніх  (змінних) загальноосвітніх школах  із заочною формою навчання(додатки 16-17) у 7 – 9 класах хімія вивчається  1годину на тиждень.

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів IIІ ступеня, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2010 р. № 834 (із змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2014 № 657),   хімія вивчається:

на рівні стандарту – в 10 і 11 класах 1 годину на тиждень;

на академічному рівні – в 10 класі 1 годину на тиждень,  в 11 класі 2 години на тиждень;

на профільному рівні – в 10 класі 4 години на тиждень,  в 11 класі  6 годин на тиждень.

Варіативна складова Типових планів може використовуватись на підсилення предметів інваріантної складової. У такому разі розподіл годин на вивчення тієї чи іншої теми навчальної програми здійснюється вчителем самостійно і фіксується у календарно-тематичному плані, який погоджується керівником навчального закладу чи його заступником. Вчитель записує проведені уроки на сторінках класного журналу, відведених для предмета, на підсилення якого використано зазначені години.

За рахунок збільшення годин, окремі предмети в старшій школі можуть вивчатися за програмами академічного рівня, а не рівня стандарту, як це передбачено Типовими планами.

З огляду на зазначене рекомендуємо за рахунок варіативної складової виділити не 1, а 2 години на вивчення хімії на академічному рівні в 10 класі. У такому разі вчитель використовує програму академічного рівня, самостійно збільшуючи кількість годин на вивчення окремих тем програми.

Одним із шляхів диференціації та індивідуалізації навчання є впровадження в шкільну практику системи курсів за вибором та факультативів, які реалізуються за рахунок варіативного компонента змісту освіти і доповнюють та поглиблюють зміст навчального предмета.

Зміст програм курсів за вибором і факультативів як і кількість годин та клас, в якому пропонується їх вивчення, є орієнтовним. Учителі можуть творчо підходити до реалізації змісту цих програм, ураховуючи кількість годин виділених на вивчення курсу за вибором (факультативу), інтереси та здібності учнів, потреби регіону, можливості навчально­матеріальної бази навчального закладу. Окремі розділи запропонованих у збірниках програм можуть вивчатися як самостійні курси за вибором. Слід зазначити, що навчальні програми курсів за вибором можна використовувати також для проведення факультативних занять і навпаки, програми факультативів можна використовувати для викладання курсів за вибором.

В організації навчально-виховного процесу загальноосвітнім навчальним закладам дозволено використовувати лише навчальну літературу, що має гриф Міністерства освіти і науки України або схвалена відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України. Перелік цієї навчальної літератури щорічно оновлюється і розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства (www.mon.gov.ua) та веб-сайті Інституту модернізації змісту освіти (www.imzo.gov.ua).

Починаючи з 2017/2018 навчального року, вивчення хімії в
7-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за оновленою на компетентнісних засадах  навчальною програмою.

У пошуках напрямів реформування освіти світова практика обрала компетентнісний підхід, завдяки якому випускник навчального закладу формується як компетентна особистість,  готова до самореалізації в соціумі й особистому житті. Можна й ширше характеризувати такого випускника: володіє інформацією, здатний до аналізу ситуації  і прийняття рішення, налаштований на діяльність, спрямовану на успішне розв’язування проблем на основі здобутих знань, і досвіду, готовий до самонавчання, комунікабельний.  Отже, йдеться про загальну життєву компетентність людини.

У проекті «Нова українська школа: основи стандарту освіти» компетентнісний підхід визначено як «місток, який поєднує школу з реальним світом і тими потребами, які ставить перед лю­диною життя», а  компетентність трактується як «поєднання знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити ді­яльність у нових непередбачуваних умовах».

Упровадження компетентнісного підходу спрямовано на те, щоб врешті перейти від предмето- до дитиноцентризму, від вивчення предмета хімія до навчання учнів, від заучування фактів до розуміння принципів і усвідомлення цінностей, від навчання «для оцінки» до досягнення освіченості й освоєння культури «для себе».

Цікаві факти про зеленку

Пляшечка з яскраво-зеленим спиртовим розчином «зеленки» - найвідоміши ліки в житті кожної людини, народженої в СРСР. Без зеленки немає жодної домашньої аптечки. А між тим, ніде в світі її більше не застосовують.

Історія цих ліків така. У середині ХІХ століття в освіченій Європі допитливий молодий хімік Вільям Перкін в місті Лондоні намагався створити нові ліки від малярії та експериментував з кам'яновугільної смолою. Капав на неї кислотою, переганяв, дистилював і т.д. І раптом отримав речовину радикально-лілового кольору, яке пізніше назвав мовеїн. Колір виявився настільки стійким, що відіпрати його плями з сорочки прачка не змогла. Але татусь Перкін, будівельник, не став лаяти синка, а зрадів: не знаю, як там ліки від малярії, а на шматок хліба з маслом ти вже заробив.

І відкрив перший завод з виробництва смоляних (анілінових) барвників. Віллі кинув науку і так досяг успіху у виробництві барвників, що під кінець життя був зведений в лицарі і став сером.

У ті ж роки були синтезовані і інші органічні барвники: від чорного до жовтого, в тому числі і діамантовий зелений. Вони швидко витіснили барвники натуральні типу індиго або кошенілі, які були значно дорожче, але не могли дати стандартно-стійкий колір тканинам. Крім того лікарі почали застосовувати нові барвники для фарбування препаратів різних мікроорганізмів, щоб краще роздивлятися їх під мікроскопом. І побачили, що ці речовини вбивають мікроби наповал. Саме так визначилася інша стезя барвників - медична.

Сьогодні в медицині застосовуються інші, більш сучасні антисептики. Але й стара добра зеленка не списана з рахунку.

Крім Росії та декількох країн на пострадянському просторі, діамантовий зелений в медицині ніде більше не використовують, хоча, наприклад, у Європі, він входить в список дозволених медичних препаратів. Можливих причин може бути три.

По-перше, в країнах Заходу прийнята доктрина доказової медицини, а молекулярний механізм дії цього (та інших) барвників невідомий досі.

По-друге, до цих пір точно не відомо, чи володіє діамантовий зелений канцерогенними властивостями.

По-третє, при використанні для лікарського засобу важлива і естетична сторона, адже в західній медицині беруться до уваги і зміни в зовнішньому вигляді пацієнта при застосуванні препарату.

Давайте розбиратися, що в ній такого діамантового. Інші барвники мають назви попростіше. У сухому вигляді, до розчинення в спирті, це золотисто-зелені грудочки, по латині viridis nitentis, тобто «зелений блискучий». Перекладаючи назву на французьку, невідомий хімік використовував слово brillant - французькою «блискучий». Ну а хтось  з перекладачів переклав як «діамантовий».

Цікаві факти про зеленку:

Цікаво, що в радянському і російському кримінальному середовищі існує вираз «намазати (комусь) лоб зеленкою», що спочатку означало розстріл (смертну кару), а згодом - і просто вбивство (за допомогою вогнепальної зброї). Цей вираз виник за часи сталінських репресій, коли розстріляним або померлим писали зеленкою на стегні арештантський номер. Тому спочатку існував вислів: «зеленкою ногу намазати», а про «лоб» стали говорити пізніше, хоча лоб до написання номера зеленкою ніякого відношення не мав.

Абсолютно смертельна доза зеленки для білих щурів 0,05 г / кг

У ряді бактерицидних лейкопластирів використовується в якості антисептика.

Зеленка входить до складу препарату «Зар-2», вживаного для обмеження зростання вусиків полуниці й суниці.

Розділи хімії

Загальна хімія — вивчає теоретичні основи системи знань про речовину і хімічні перетворення.

Неорганічна хімія — вивчає речовини неорганічної природи і властивості хімічних елементів.

Органічна хімія — вивчає речовини органічної природи — сполуки Карбону.

Аналітична хімія — вивчає принципи і методи визначення хімічного складу речовини.

Хемометрика — розділ аналітичної хімії, що отримує хімічні дані з допомогою математичних методів обробки даних.

Фізична хімія — вивчає хімічні явища та процеси на основі загальних принципів фізики з використанням фізичних експериментальних методів.

Електрохімія — вивчає властивості систем, що містять іонні провідники, та перетворення речовин на межі поділу фаз за участю заряджених часток.

Радіохімія — вивчає хімічні та фізико-хімічні властивості радіоактивних елементів і речовин.

Колоїдна хімія — вивчає дисперсні системи та поверхневі явища на межі поділу фаз.

Механохімія — вивчає хімічні та фізико-хімічні перетворення при механічній дії на речовину

Біологічна хімія (біохімія) — фундаментальна біомедична наука та навчальна дисципліна, що вивчає хімічний склад живих організмів та хімічні перетворення, яким підлягають молекули, що входять до їх складу.

Біоорганічна хімія — наука, що вивчає хімічну структуру і властивості органічних сполук вуглецю, які входять до складу живих організмів і є основою будови і функції живих клітин. Розглядає закономірності будови і реакцій основних класів вуглецевих сполук у зв'язку з їх біологічними функціями та впливом на процеси, що відбуваються в біологічних системах.

Фармацевтична хімія — наука, що вивчає способи добування, будову та фізико-хімічні властивості лікарських засобів; взаємозв'язок між їх хімічною будовою та дією на організм; методи контролю якості та зміни, які відбуваються при збереженні ліків та застосування їх в медицині.

Клінічна біохімія — це клініко-діагностична наука, в задачі якої входять розробка і використання стандартних методів діагностики, контролю над перебігом захворювання з позиції біохімії.

Токсикологічна хімія — наука, що вивчає методи виділення токсикологічних речовин з різноманітних об'єктів, а також методи виявлення та кількісного визначення цих речовин.

Теоретична хімія — розділ хімії, що використовує методи фізики для передбачення хімічних явищ.

Квантова хімія — галузь науки, яка використовує засади квантової механіки для чисельних розрахунків структур та властивостей хімічних молекул.

Комп'ютерна хімія

Математична хімія — галузь науки, яка використовує математичне моделювання до хімічних явищ.

Обчислювальна хімія — галузь науки, яка використовує принципи інформатики для розв'язку хімічних задач.

Хемоінформатика — галузь науки, яка має на меті застосування комп'ютера та інформатики для вирішення проблем хімії.

Молекулярна динаміка — комп'ютерне моделювання руху атомів і молекул у газах, рідинах та твердих тілах.

Молекулярна механіка — галузь науки, яка використовує класичну механіку для моделювання молекулярних систем.

Геохімія — вивчає хімічний склад Землі і закони поширення, поєднання і руху атомів хімічних елементів та їх стабільних ізотопів у різних оболонках земної кулі.

Топохімія — вивчає будову поверхні кристалічних речовин на атомно-молекулярному рівні, реакції на поверхні кристалів, процеси асоціації та дисоціації молекул.

Супрамолекулярна хімія — міждисциплінарна галузь хімії, що зосереджується на вивчені хімічних систем, що складаються з певної визначеної кількості молекулярнихблоків чи компонентів.

Нанохімія — розділ хімії, де об'єктами вивчення є тіла, розмір яких лежить у діапазоні 1-100 нм., де фізичні і хімічні властивості тіл суттєво залежать від розміру, досліджує склад і структуру нанотіл.

Комбінаторна хімія — галузь хімічної науки, мета якої полягає у швидкому синтезі або комп'ютерній генерації різних, проте структурно споріднених, біологічно активних сполук або матеріалів та високопродуктивному біологічному скринінгу одержаних речовин.

Фемтохімія — розділ хімії, який вивчає хімічні процеси у часовому діапазоні 10⁻¹⁵ — 10⁻¹² секунди.

Теорія вибухових речовин — розділ хімії, який вивчає хімічні процеси під час вибуху ВР.

Нові хімічні елементи отримали назви

Після того, як в січні 2016 р. офіційно підтвердили існування цих елементів, дослідницькі команди, які їх відкрили, запропонували для них свої назви та умовне позначення з двох літер. Традиційно хімічні елементи називають за іменем міфологічної істоти, мінерала, геологічної формації, країни чи місцевості, на честь вченого або за їх властивостями.

Елемент 113 запропонували назвати ніхонієм (досі його тимчасовою назвою був унунтрій). Його синтезувала команда Косуке Моріти в лабораторії RIKEN шляхом бомбардування вісмутових мішеней ядрами цинку-70 (експерименти поставили у 2004 та 2012 рр.). Названий на честь Японії, цей елемент вперше може увіковічнити Східну Азію в періодичній таблиці.

Вчені з Росії і США, які відкрили елементи 115 та 117 (досі – унунпентій та унунсептій), запропонували для них назви московій (Mc) та теннессін (Ts). Обидва елементи отримали завдяки співробітництву між Інститутом ядерних досліджень (Росія) та Ок-Ріджською і Ліверморською національними лабораторіями (США) у 2010 р. 

Російська команда також запропонувала назву «оганессон» та умовне позначення Og для елемента 118 (тимчасово – унуноктій). Його пропонують честь академіка Юрія Оганесяна, який очолював експеримент з його синтезу.

Вчені отримали лічені атоми кожного з цих елементів. Вони існували лиш долі секунди й одразу розпалися на менші, стабільніші ядра. Проте науковців не покидає надія, що серед групи транфермієвих елементів, тобто елементів з атомним номером > 100, існує так званий «острівець стабільності» – стабільний, довготривалий елемент, який може існувати навіть в природі. «Острівець стабільності» – прямий наслідок з оболонкової теорії будови атомного ядра, за яку Марія Гелперт-Майєр та Ганс Єнсен були удостоєні Нобелівської премії з фізики 1963 року. 

Дослідницькі команди, які відкривають нові елементи, вносять пропозиції щодо назв. Однак офіційно елементи називає лише IUPAC. Міжнародний союз чекатиме п’ять місяців, щоб отримати відгуки на назви від громадськості та наукових спільнот. Якщо не буде масових протестів, то їх, скоріше за все, затвердять в листопаді. Востаннє періодична таблиця поповнилась флеровієм (Fl, 114) та ліверморієм (Lv, 116). 

4 New Elements Get Names

Scientific American, 8/06/2016

50 фактів про золото

50 фактів про золото

1. У перекладі з прото-індо-європейських коренів термін «золото» означав «жовтий», «зелений» або, можливо, «яскравий».

2. Золото - рідкісний метал. Щогодини в світі відливається стали більше, ніж було видобуто золота за всю історію людства.

3. На Землі поклади золота є на всіх континентах.

4. Температура плавлення золота дорівнює 1064,43 градуси за Цельсієм. Цей метал відмінно проводить тепло і електрика, ніколи не іржавіє.

5. Золото - один із самих коштовних металів. Висока вартість золота стала підмогою для активного розвитку копалень у різних куточках планети. Тим не менше, вважається, що 80% загальних запасів дорогоцінного металу до цих пір знаходяться в надрах Землі.

6. 75 відсотків від сумарної ваги золота, що знаходиться сьогодні в обігу, було видобуто після 1910 року.

7. Медичні дослідження початку ХХ століття показали, що золото є ефективним засобом у лікуванні ревматоїдного артриту.

8. Золото - дуже гнучкий метал. З нього можна виготовляти швейні нитки. Одна унцій золота (28,35 грама) може бути розтягнута на 80 кілометрів.

9. Незважаючи на те, що золото - метал, воно їстівне. У деяких азіатських країнах його додавали до фруктів, желейні десертів, кави та чаю. З 1500-х років сусальне золото почали класти в пляшки з міцними спиртними напоями (наприклад, в Goldschlager, Danziger Goldwasser). Деякі індійські племена вірили, що вживання золота в їжу дарує здатність левітації.

10. Вага одного з найбільших золотих самородків дорівнював 72 кг, його розміри становили - 31 × 63,5 см. Виявлено «скарб» було Джоном і Річардом Дісонамі в Австралії, 5 лютого 1869 року. Самородку присвоїли ім'я «Здрастуй, незнайомець». Примітно, що золотий «камінь» розташовувався на глибині п'яти сантиметрів від поверхні землі.

11. Під час економічної кризи в березні 2008 року вартість золота стрімко «злетіла» вгору і перевищила 1000 доларів за одну унцію (28,35 грама). Це був єдиний подібний випадок за всю історію.

12. У періоди економічного спаду інвестори, як правило, переводять свої активи в золото і срібло. Так, згідно з доповіддю World Gold Council, в другій половині 2008 року попит на інвестування в дорогоцінні метали різко зріс.

13. Dow / Gold відношення, що показує скільки золота потрібно для придбання однієї акції Dow, є відмінним «отображателем» стану світової економіки. Так, на початку 2009 року індекс Dow / Gold знизився до тих же показників, які були зафіксовані в 1930-х і 1980-х роки.

14. Золото - хімічно інертна речовина, тому воно ніколи не іржавіє і не викликає подразнення шкіри. Якщо ювелірний виріб із золота викликало алергічну реакцію, значить, в сплав доданий інший метал.

15. Один кубічний фут золота (близько 27 см3) важить півтонни. Найбільший золотий злиток важить 200 кг (440 фунтів).

16. У 2005 році Rick Munarriz поцікавився, що вигідніше для інвестицій: покупка золота або акцій Google. Виявилося, що обидва «продукту» рівноцінні на фондовому ринку. До кінця 2008 року Google фінішували на позначці $ 307,65, у той час як золото «злетіло» в ціні до $ 866 за унцію.

17. Медалі для переможців олімпійських ігор були відлиті з золота цілком. У сучасних медалях золотом покривається лише «зовнішня оболонка». На це витрачається 6 грамів дорогоцінного металу.

18. Інки називали золото «Сльози Сонця». Вважалося, що цей метал - подарунок людям від Бога Сонця. Тоді золоті прикраси носили чисто естетичне і релігійне значення, фінансової сили вони не мали.

19. Близько 1200 років до нашої ери стародавні єгиптяни відсіювали золотий пил з морського піску за допомогою нестриженої овчини. Саме це ремесло, швидше за все, стало джерелом легенди про «Золоте руно».

20. У стародавньому Єгипті золото вважали шкірою / плоттю Богів. Зокрема, Бога Сонця Ра. З цієї причини дорогоцінний метал був доступний тільки фараонам, членам їх родини та священнослужителям. Камери, в яких розташовували саркофаг царя, називали «будинок золота».

21. У давнину найбільшим видобувачем золота вважалася Нубія, про що свідчать дані з туринського папірусу. В той час, як раби переносили жахливі страждання, добуваючи золоті самородки і відсіваючи золотий пил від звичайної бруду, єгипетські ювеліри, що виготовляють прикраси для знаті, користувалися в суспільстві дуже високим, майже священним становищем.

22. Хоча стародавні євреї мали достатньо золота для створення золотого тільця, швидше за все історія про танці навколо нього, поки Мойсей розмовляв з Богом на горі Синай, є вигадкою. Вчені стверджують, що золото в ті часи ще ніяк не було пов'язано з грошима, і євреям в голову не могло прийти підкуповувати богів золотим тельцем.

23. У Біблії золото згадується не менше 400 разів. У тому числі, присутні вказівка ​​від Бога на покриття меблів в скинії «чистим золотом». Також цей метал згадується в якості одного з дарів волхвів.

24. Греки вважали, що золото - щільне поєднання води і сонячного світла.

25. У 560 році до н.е. лідійці випустили першу в світі золоту монету. Правда, воно було не з чистого золота, а з електрума - сплаву золота і срібла. Геродот розкритикував матеріалізм лідійців, які також були першими, хто відкрив роздрібні магазини. По всьому світу використання золотих монет почалося після того, як землі лідійців захопили перси.

26. До того, як золоті монети увійшли в ужиток, за товари розраховувалися рослинними продуктами, різними видами домашньої худоби (найчастіше, рогатої). Будівельні роботи в давнину проводилися рабами, і з ними розплачуватися грошима не було необхідності.

27. Хімічний елемент «AU» з латинської Aurum означає «сяючий світло».

28. Коли гусячий крик попередив римлян про намір галлів напасти на храм, в якому зберігалися всі їхні скарби, жителі Риму в знак подяки богині Попередження (Moneta) побудували святилище. Зв'язок між врятованими заощадженнями і Moneta перейняли в англійській мові, зв'язавши слова «money» та «mint».

29. У період з 307 по 324 рр.. н.е. вартість одного фунта золота в Римі зросла з 100 000 динаріїв (римська монета) до 300 000 динаріїв. До середини четвертого століття фунт золота коштував 2120000000 динаріїв. Ось і наочний приклад нестримної інфляції, який частково можна звинувачувати в розпаді Римської імперії.

30. Проба монет в Англії (громадська перевірка якості золота) почалася в Англії в 1282 році і продовжується до цього дня. Термін «pyx» стався від самшитових скринь, в яких зберігаються монети, якість яких буду перевіряти. Сьогодні монети перевіряють на відповідність діаметра, а також нормативному вазі і хімічному складу.

31.В чотирнадцятому столітті розплавлене золото з додаванням подрібнених смарагдів використовували для лікування бубонної чуми.

32. У 1511 іспанський король Фердинанд висловив легендарну фразу: «Отримай золото гуманно, якщо це можливо - якщо немає, отримай, не дивлячись ні на які небезпеки».

33. І греки, і євреї почали займатися алхімією в 300-х років до н.е. Пошуки способів перетворення неблагородних металів в золото досягли свого апогею в кінці Середніх віків та епохи Відродження.

34. У 1599 році іспанський губернатор обклав плем'я Jivaro таким великим податком, що його стратили, заливши в горло розплавлене золото. Даний вид страти широко практикувався іспанської інквізицією і римлянами.

35. Золотий дукат, введений в обіг у Венеції в 1284 році, протягом 500 років залишався найпопулярнішою монетою в світі. Дукат в перекладі з латині означає «князь». Дана монета використовувалася за часів Шекспірівських Ромео і Джульєтти, а також згадки про неї є в п'єсі «Венеціанський купець» («The Merchant of Venice»). Про золоті дукатах в одній зі своїх композицій («I Ain't the One») співає репер Ice Cube і про них же згадується в науково-фантастичному фільмі «Вавилон-5», як про грошову гонці центавріан.

36. Спочатку монетний двір США випускав монети з чистого золота номіналом $ 2.50, $ 10 і $ 15. Припинили карбування дорогоцінних монет в 1933 році, з приходом Великої Депресії.

37. Команда з американського футболу «49ers» була названа по імені золотошукачів, які прибули в 1849 році, в період «золотої лихоманки», в Північну Каліфорнію.

38. Золото і міді - перші метали, виявлені людьми (перша знахідка, ймовірно, сталася 5000 років до н.е.).

39. Вартість золота є визначальною для більшості багатьох світових валют. Після Другої світової війни США запустили Бреттон-Вудської систему, в рамках якої вартість одного американського долара складала 1,35 тройської унції золота (1 унція = 888,671 мг). Система була офіційно закрита в 1971 році, коли запасів золота стало недостатньо для покриття вартість паперових грошей, що перебувають в обороті.

40. Найбільші запаси золота знаходяться в сховищі Федерального резервного банку Нью-Йорка - тут знаходиться більше 500 000 золотих злитків (25% світових запасів). У банку знаходиться більше золота, ніж у форті Нокс (Fort Knox), велика частина скарбів належить іноземним урядам.

41. Термін «тройська унція» золота стався від назви французького міста Труа, в якому була створена перша в світі система ваг для дорогоцінних металів і каменів. Одна тройська унція дорівнює вазі 480 зерен (одне зернятко важить рівно 64,79892 мг).

42. Золотий стандарт був скасований, і на його місце прийшов стандарт валютний, прийнятий урядом більшості країн - fiat, або декретні гроші. Президенти США Томас Джефферсон і Ендрю Джексон рішуче виступали проти даного декрету, так як були згодні з думкою більшості економістів, переконаних, що fiat збільшує циклічність спадів і підйомів рівня інфляції.

43. Глибина шахт південно-африканських шахт, в яких ведеться видобуток золота, досягає 3,6 км, а температура повітря там - 54 градусів за Цельсієм. Для виробництва однієї унції золота потрібно 38 людино-годин роботи, 140 літрів води, наявність хімічних речовин (кислот, ціаніду, свинцю, бури, вапна), електрики в кількості, досить для постачання житлового будинку в протягом 10 днів. Для вилікування з надр Африки річного обсягу золота, що добувається на материку (близько 500 тонн), потрібно підняти на поверхню землі і пересіяти більше 700 мільйонів тонн грунту.

44. Протягом всієї історії золотодобування із землі було вилучено близько 142 000 тонн золота. Якщо прийняти вартість золота рівною 1000 доларів за унцію, сумарна вартість металу складе приблизно 4,5 трильйона доларів. В одних лише Сполучених Штатах, в обороті і на депозитах знаходиться близько 7,6 трильйона доларів, тому повернення до золотого стандарту неможливо. Хоча більшість фахівців впевнені, що повернення до використання золотих монет нереально, є лібертаріанців і об'ектівісти впевнені, що введення в силу золотого стандарту могло б послабити інфляційні ризики і обмежити вплив уряду.

45. Перший офіційно зареєстрований золотий самородок був здобутий в Сполучених Штатах Америки, в Кабаррю штату Північна Кароліна. Вага його складала 17 фунтів (7,7 кг). Саме Північна Кароліна стала місцем зародження «золотої лихоманки». Після того, як тут виявили другий самородок в 1803 році.

46. У 1848 році під час будівництва лісопилки для Джорджа Саттера поблизу Сакраменто Джон Маршал виявив у землі пластівці золота. Це відкриття викликало «золоту лихоманку» в американському Заході, і призвело до його активного заселення.

47. У 1933 році Франклін Рузвельт підписав виконавчий наказ 6102, що забороняє накопичення золота американськими громадянами. Ослухатися каралися штрафом у розмірі 10 000 доларів або 10-ма роками тюремного ув'язнення. Під дію даного указу не потрапили ювеліри, дантисти, електрики та інші «промислові» працівники.

48. Крихітні крупинки золота використовуються корпорацією Amersham штату Іллінойс для визначення функцій специфічних білків і лікування різних захворювань.

49. Чистота золота визначається в каратах. Термін «карат» походить від насіння ріжкового дерева, які використовуються в країнах Близького Сходу для зважування. Карати - бобові плоди, кожен стручок ріжкового дерева важить 1/5 г (200 мг).

50. Вага золота в каратах може становити 10, 12, 14, 18, 22 або 24. Чим більше цей показник, тим вище якість золота. «Чисте золото» вважається з мінімальною вагою в 10 карат. «Найчистіше золото» - 24 карата, однак і в ньому міститься невелика кількість міді. Чисте золото настільки м'яке і пластичне, що його можна формувати вручну.

Дещо про відкриття

Допомогла кішка...

    У 1811 р, коли французька армія поставила на коліна майже всю Європу, імператор Наполеон Бонапарт гарячково готував напад на Росію. Як відомо, для нової військової авантюри потрібен був порох і у дуже великих кількостях. Шлях до селітри був відрізаний британським флотом, і до цінного продукту було не дістатись. Ця блокада змусила французів налагодити власне виробництво калійної селітри, для виробництва якої був потрібен поташ К₂СО₃ На той час його вимивали з попелу морських водоростей.

      Поташ та селітру добував і аптекар Куртуа. Одного разу зачиняючи свою аптеку на прикінці дня, він вирішив вигнати надвір кішку. Нажахана тварина стрибнула на полицю, і зачепила склянку з концентрованою сірчаною кислотою, яка врозбилась  і вилилась до акваріума з попелом водоростей. Вражений аптекар помітив хмару фіалкового диму. Це був  ще не відомий на той час вільний йод...

Зі святом любі колеги !!!

Дещо з історії хімії

ЦІКАВЕ З ІСТОРІЇ ХІМІЇ

Зародки хімії виникли ще з часів появи розумної людини. Оскільки людина завжди так чи інакше мала справу з хімічними речовинами, то його перші експерименти з вогнем, дубленням шкір, приготуванням їжі можна назвати зачатками практичної хімії. Поступово практичні знання накопичувалися, і на самому початку розвитку цивілізації люди вміли готувати деякі фарби, емалі, ліки і отрути. Спочатку людина використовувала біологічні процеси, такі, як бродіння, гниття, але з освоєнням вогню почала використовувати процеси горіння, спікання, сплаву. Використовувалися окислювально-відновні реакції, що протікають в живій природі - наприклад, відновлення металів з їх сполук. Ще у VIII тис. до н. е. слов'яни отримували метали.

 Такі ремесла, як металургія, гончарство, склоробство, фарбування, парфумерія, косметика, досягли значного розвитку ще до початку нашої ери. Наприклад, склад сучасного темно-зеленого скла практично не відрізняється від складу скла, що застосовувався в 4000 році до н. е. в Єгипті. Хоча хімічні знання ретельно приховувалися жерцями від неосвічених, але вони все одно повільно проникали в інші країни. До європейців хімічна наука потрапила головним чином від арабів після завоювання ними Іспанії в 711 році. Вони називали цю науку «алхімією», від них ця назва поширилася і в Європі.

 Відомо, що в Єгипті вже в 3000 році до н. е. вміли отримувати мідь з її сполук, використовуючи вугілля як відновлювач, а також отримували срібло і свинець. Поступово в Єгипті та Месопотамії було розвинене виробництво бронзи, а в північних країнах - заліза. Робилися також теоретичні знахідки. Наприклад, у Китаї з XXII століття до н. е. існувала теорія про основні елементи (вода, вогонь, дерево, золото, земля). У Месопотамії виникла ідея про протилежності, з яких побудований світ: вогонь-вода, тепло-холод, сухість-вологість тощо.

 У V столітті до н. е. в Греції Левків і Демокрит розвинули теорію про будову речовини з атомів. За аналогією з будовою листа вони уклали, що як мова ділиться на слова, а слова складаються з літер, так і всі речовини складаються з певних сполук (молекул), які в свою чергу, складаються з неподільних елементів (атомів).

 У V столітті до н. е. Емпедокл запропонував вважати основними елементами (стихіями) воду, вогонь, повітря і землю. У IV столітті до н. е. Платон розвив навчання Емпедокла: кожному з цих елементів відповідав свій колір і своя правильна просторова фігура атома, що визначає його властивості: вогню - червоний колір і тетраедр, воді - синій і ікосаедр, землі - зелений і гексаедр, повітрю - жовтий і октаедр. На думку Платона, саме з комбінацій цих «цеглинок» і побудований весь матеріальний світ. Вчення про чотири перетворюються один в одного була успадкована Аристотелем.

Алхімія

 Культура Єгипту, як відомо, мала добре розвинені технології, що демонструють об'єкти і споруди, створення яких можливо тільки за наявності теоретичної бази. Підтвердження розвитку первинних теоретичних знань в Єгипті наука отримує останнім часом. Проте, на таке походження вказує, більшою мірою езотеричну, концептуальну приналежність мають подібності теоретичних - традиційні джерела алхімії - цього химерного й барвистого «симбіозу» мистецтва і, певною мірою - примату одного з основних розділів природознавства - хімії, тільки формально бере початок у цьому комплексі знань і досвіду. Серед таких джерел у першу чергу варто назвати - «смарагдового скрижаль» (лат. «Tabula smaragdina») Гермеса Трисмегіста, як і ряд інших трактатів «Великого алхімічного зводу».

 Мав місце ще в IV-III століттях до н. е. на Сході (в Індії, Китаї, в арабському світі) ранній «прототип» алхімії. У цей і наступні періоди були знайдені нові способи отримання таких елементів як ртуть, сірка, фосфор, охарактеризовано багато солей, вже були відомі і використовувалися кислота HNO3 і луг NaOH. З раннього середньовіччя отримує розвиток те, що зараз прийнято розуміти під алхімією, в якій традиційно з'єдналися, поряд з вищеназваними наукоподібними компонентами (у сенсі сучасного розуміння методології науки), філософські уявлення епохи і нові для того часу ремісничі навички, а також магічні та містичні уявлення, останніми, втім, і була наділена в окремих своїх проявах і особливості філософська думка того часу. Відомими алхіміками того часу були Джабір Ібн Хайян (Гебер), Ібн Сіна (Авіценна) і Абу-ар-Рази. Ще в античності, завдяки інтенсивному розвитку торгівлі, золото і срібло стають загальним еквівалентом вироблених товарів. Труднощі, з якими пов'язане отримання цих порівняно рідкісних металів, спонукали до спроб практичного використання натурфілософських поглядів Аристотеля про перетворення одних речовин в інші; виникнення вчення про «трансмутації», разом з уже названих Гермес Трисмегіст, традиція алхімічної школи пов'язувала і з його ім'ям. Подання ці зазнали мало змін аж до XIV століття.

Алхіміки у пошуках філософського каменя

 У VII столітті н. е. алхімія проникла до Європи. У той час, як і протягом усієї історії, у представників панівних верств суспільства особливої «популярністю» користувалися предмети розкоші, особливо - золото, оскільки саме воно було, як уже зазначено, еквівалентом торгової оцінки. Алхіміків, в числі інших питань, продовжували цікавити способи отримання золота з інших металів, а також проблеми їх обробки. Разом з тим, на той час арабська алхімія стала віддалятися від практики і втратила вплив. Через особливості технологій, зумовлених, серед іншого - системою герметичних поглядів, різницею знакових систем, термінології і суто корпоративного розповсюдження знань «алхімічне дійство» розвивалося дуже повільно. Найбільш відомими європейськими алхіміками вважаються Альберт Великий, Джон Ді, Нікола Фламеля, Роджер Бекон і Раймонд Раймунд. Епоха алхіміків ознаменувала отримання багатьох первинних речовин, розробку способів їх отримання, виділення і очищення Тільки в XVI столітті, з розвитком різних виробництв, у тому числі металургії, а також фармацевтики, обумовленим зростанням її ролі в медицині, почали з'являтися дослідники, чия діяльність висловилася істотними перетвореннями в цій науці, які наблизили становлення добре осмислених і актуальних практичних методів цієї дисципліни. Серед них, перш за все, слід назвати Георгія Агрікола і Теофраст Бомбаст Парацельса.

Хімія як наука

 Хімія як самостійна дисципліна визначилася в XVI-XVII століттях, після ряду наукових відкриттів, які влаштувалися в механістичній картині світу, розвитку промисловості, створення фабрик, появи буржуазного суспільства. Однак через те, що хімія, на відміну від фізики, не могла бути виражена кількісно, існували суперечки, чи є хімія кількісною і відтворюється наукою, чи це якийсь інший вид пізнання. У 1661 році Роберт Бойль створив працю «Хімік-скептик», в якому пояснив різницю властивостей різних речовин тим, що вони побудовані з різних частинок (корпускул), які і відповідають за властивості речовини. Ван Гельмонт, вивчаючи горіння, ввів поняття газ для речовини, яка утворюється при ньому, відкрив вуглекислий газ. У 1672 році Бойль відкрив, що при випаленні металів їх маса збільшується, і пояснив це захопленням «вагомих часток полум'я».

М. В. Ломоносов уже в першій відомій своїй роботі, саме до даної галузі природознавства має відношення прця - «Елементи математичної хімії» (1741), на відміну від більшості хіміків свого часу, які вважали цю сферу діяльності мистецтвом, класифікує її як науку, починаючи свою працю словами: «Хімія - наука про зміни, що відбуваються в змішаному тілі, оскільки воно змішане. Не сумніваюся, що знайдуться багато хто, яким це визначення покажеться неповним, будуть нарікати на відсутність почв поділу, з'єднання, очищення та інших виразів, якими наповнені майже всі хімічні книги, та ті, хто проникливіші, легко побачать, що згадані вислови, якими досить багато письменників з хімії мають звичай обтяжувати без потреби свої дослідження, можуть бути охоплені одним словом: змішане тіло. Справді, хто володіє знанням змішаного тіла може пояснити всі можливі зміни його, і в тому числі поділ, зв'язок тощо».

Тепло і флогістон. Гази

 На початку XVIII століття Шталь сформулював теорію флогістону - речовини, що виділяється з матеріалів при їх горінні.

 В 1749 році М. В. Ломоносов написав «Роздуми про причину тепла і холоду» (задум роботи відноситься до 1742-1743 років ). Найвищу оцінку цієї праці дав Л. Ейлер (лист 21 листопада 1747). У 1848 році професор Д. М. Перевощиков, докладно викладаючи найважливіші ідеї М. В. Ломоносова, підкреслює, що його теорія теплоти випередила науку на півстоліття ( «Современник», січень 1848, т. VII, кн. 1, від. II, с. 41-58) - з цією думкою, до того і надалі, узгоджується думка багатьох інших дослідників.

 У 1754 році Блек відкрив вуглекислий газ, Прістлі в 1774 - кисень, а Кавендіш у 1766 - водень.

 У період 1740-1790 років Лавуазьє і Ломоносов хімічно пояснили процеси горіння, окислення і дихання, довели, що вогонь - не речовина, а наслідок процесу. Пруст в 1799-1806 роках сформулював закон сталості складу. Гей-Люссак в 1808 відкрив закон об'ємних відносин (закон Авогадро). Дальтон у праці «Нова система хімічної філософії» (1808-1827) довів існування атомів, ввів поняття атомниа вага, елемент - як сукупність однакових атомів.

Реінкарнація атомарної теорії речовини

 У 1811 році Авогадро і запропонував гіпотезу про те, що молекули елементарних газів складаються з двох однакових атомів, пізніше на основі цієї гіпотези Канніццаро здійснив реформу атомно-молекулярної теорії.

Дмитро Іванович Менделєєв

 У 1869 році, Д. І. Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів і створив періодичну систему хімічних елементів. Він пояснив поняття хімічний елемент і показав залежність атомної маси від властивостей елемента. Відкриттям цього закону він заснував хімію як кількісну науку, а не тільки як описову якісну.

Радіоактивність і спектри

 Важливу роль у пізнанні структури речовини зіграли відкриття XIX століття. Дослідження тонкої структури емісійних спектрів і спектрів поглинання наштовхнуло вчених на думку про їх зв'язок з будовою атомів речовин. Відкриття радіоактивності показало, що деякі атоми нестабільні, ізотопи можуть мимовільно перетворюватися на нові атоми (радон - «еманація»).

Елементарна частинка

 Це всі частинки, які не є атомними ядрами або атомами (протон - виняток). У вузькому сенсі - частки, які не можна вважати, що складаються з інших частинок (при заданій енергії впливу і спостереження).

Атом

 Найменша частка хімічного елемента, що володіє всіма його властивостями. Атом складається з ядра і «хмари» електронів навколо нього. Ядро складається з позитивно заряджених протонів та нейтральних нейтронів. Взаємодіючи, атоми можуть утворювати молекули.

 Атом - межа хімічного розкладання будь-якої речовини. Просте речовина (якщо воно не є одноатомних, як, наприклад, гелій He) розкладається на атоми одного виду, складна речовина - на атоми різних видів.

 Атоми неподільні хімічним шляхом.

Молекула

 Частка, що складається з двох або більше атомів, яка може самостійно існувати. Має постійний якісний і кількісний склад. Її властивості залежать від атомів, що входять до її складу, і від характеру зв'язків між ними, і від їх просторового розташування (ізомери). Може мати кілька різних станів і переходити від одного стану до іншого під дією зовнішніх факторів. Властивості речовини, що складається з певних молекул, залежать від стану молекул і від властивостей молекули.

Речовина

 Згідно з класичними науковими поглядами розрізняються дві фізичні форми існування матерії - речовина і поле. Речовина - це форма матерії, яка володіє масою спокою (маса спокою не дорівнює нулю). Усі речовини корпускулярні. Хімія вивчає здебільшого речовини, організовані в атоми, молекули, іони і радикали. Ті, у свою чергу, складаються з елементарних частинок: електронів, протонів, нейтронів тощо.

Прості і складні речовини. Хімічні елементи

 Серед чистих речовин прийнято розрізняти прості (що складаються з одного хімічного елемента) і складні (утворені декількома хімічними елементами) речовини.

Прості речовини слід відрізняти від понять «атом» і «хімічний елемент»

Хімічний елемент - це вид атомів з певним позитивним зарядом ядра. Всі хімічні елементи вказані в періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва; кожному елементу відповідає свій порядковий (атомний) номер в періодичної системи. Значення порядкового номера елемента і значення заряду ядра атома того ж елемента збігаються, тобто хімічний елемент - це сукупність атомів з однаковим порядковим номером.

Прості речовини являють собою форми існування хімічних елементів у вільному вигляді; кожному елементу відповідає, як правило, кілька простих речовин (алотропних форм), які можуть відрізнятися за складом, наприклад атомний кисень O, кисень O₂ і озон O₃, або по кристалічній решітці, наприклад алмаз і графіт для елемента вуглець C. Очевидно, що прості речовини можуть бути одно-і багатоатомними.

Складні речовини інакше називаються хімічними сполуками. Цей термін означає, що речовини можуть бути отримані за допомогою хімічних реакцій з'єднання з простих речовин (хімічного синтезу) або розділені на елементи у вільному вигляді (прості речовини) за допомогою хімічних реакцій розкладання (хімічного аналізу).

 Прості речовини являють собою кінцеві форми хімічного розкладання складних речовин. Складні речовини, які утворюються з простих речовин, не зберігають хімічні властивості складових речовин.